Безпечність є ключовою вимогою до продукції на ринку ЄС. При цьому «безпечна продукція» – це будь-яка продукція, що не становить собою жодного ризику або лише мінімальний ризик, сумісний із використанням виробу, який можна вважати за прийнятний і який відповідає високому рівню охорони безпеки і здоров’я людей.
Загальні вимоги ЄС до безпечності продукції встановлені у Директиві 2001/95/ЕС, що доступна за посиланням англійською та українською мовами.
Зобов’язання щодо безпеки продукції застосовні до всіх операторів в ланцюжку виробництва та постачання, котрі можуть вплинути на характеристики безпечності продукції. Зокрема, Директива покладає зобов’язання моніторити безпечність продукції та надавати документи, які дозволяють простежити весь ланцюг виробництва та переміщення товару. Директива також впроваджує систему оперативного обміну інформацією (систему RAPEX) між органами влади держав-членів та Європейською Комісією щодо заходів для запобігання, обмеження або встановлення спеціальних умов ринкування чи використання товарів, що створюють серйозні ризики.
Що робити, щоб підтвердити безпечність продукції?
Контроль за безпекою продукції покладається на компетентні органи держав-членів ЄС. Процедури з оцінки відповідності здійснюються виробником продукції або третьою стороною, яка несе відповідальність за таку оцінку. Маркування СЕ вказує, що продукт відповідає всім діючим вимогам і пройшов процедуру оцінки відповідності.
Детальніше про процедуру оцінки відповідності та маркування СЕ читайте за посиланням.
Загальна безпечність продуктів
Безпека одягу для дітей
В ЄС існує спеціальний стандарт щодо безпеки одягу, призначеного для дітей віком до 14 років. Багато одягу відкидаються митницею через ризик задухи чи травми. Це особливо стосується одягу для дітей до 7 років.
Для дитячого одягу найменші деталі, які можна легко зняти та проковтнути, наприклад кнопки, вважаються серйозним ризиком для безпеки. Не можна використовувати шнури в ділянці шиї або ті, які мають довгі вільні кінці та можуть заплутатись та привести до задухи. При цьому правила, що стосуються безпеки іграшок, також застосовуються і до дитячого одягу.
Щоб дізнатись, чи дозволяються невеликі деталі, які ви використовуєте в дитячому одязі, ви можете виконати тест за допомогою спеціального циліндру-тестеру малих деталей, наприклад як цей.
При розміщенні на ринку текстильного виробу, виробник, дистриб’ютор або імпортер текстильної продукції повинні забезпечити маркування, що вказує склад його волокон. Інформація повинна бути точною, зрозумілою і не вводити в оману. Маркування потребують тільки продукти, призначені до продажу кінцевому споживачеві, для інших товарів маркування можна замінити або доповнити супровідними комерційними документами.
Загальні вимоги ЄС щодо маркування одягу встановлені у Регламенті №1007/2011.
Важливо!
В Україні відповідно до Плану розроблення технічних регламентів на 2018 - 2019 рр. Технічний регламент щодо назв текстильних волокон і маркування текстильних виробів має бути розроблений у IV кварталі 2018 року. Новий регламент має бути розроблено відповідно до Регламенту ЄС №1007/2011 та відповідного перегляду чинного національного Технічного регламенту щодо назв текстильних волокон і маркування текстильних виробів, затвердженого Постановою КМУ №13 від 14.01.2009.
Етикетка чи позначка має бути стійкою, легко читабельною, помітною, доступною і, у випадку етикетки, надійно прикріпленою. При цьому не допускаються скорочення (за винятком коду обробки або якщо відповідні скорочення містяться у міжнародних стандартах). Особлива увага приділяється мові: інформація має бути вказана офіційною мовою/мовами держав- членів ЄС, на території яких реалізується одяг, якщо інше не встановлено законодавством відповідних держав-членів ЄС.
Склад волокна повинен бути вказаний відповідно до назв текстильних волокон, що містяться у Додатку I до Регламенту №1007/2011. Для текстильних виробів, перелічених у Додатку V, маркування з позначенням назви волокон і складу не обов’язкове (наприклад, тканина самих етикеток та позначок, гудзики та пряжки, покриті текстильними матеріалами). У випадку текстильних виробів, перелічених у Додатку VІ до Регламенту, етикетку можна замінити внутрішнім ярликом, якщо в них однаковий тип і склад волокон.
Специфічні вимоги
Маркування країни походження (made-in labelling)
Наразі маркування країни походження (“made-in...”) є добровільним. Однак деякі країни ЄС можуть мати обов’язкову вимогу щодо подібного маркування. Європейська Комісія працює над обов'язковим маркуванням походження для всіх непродовольчих товарів, включаючи текстиль. Парламент ЄС ще не вирішив, коли такі вимоги стануть обов’язкові, але ви можете мати перевагу, якщо ви почнете зараз.
Інструкції для прання
В ЄС немає спеціальних законодавчих норм щодо використання символів для прання та інших аспектів догляду за текстильними виробами. Однак при цьому споживачі вважають інформацію за доглядом другою найважливішою інформацією на етикетці товару після розміру товару. Тому рекомендується дотримуватися стандартів ISO у цьому питанні (ISO 3758:2012).
Крім того, для певних товарів необхідно нанесення додаткової інформації: наприклад, якщо ваш одяг має легко пошкоджений друк, або якщо кольори дуже темні, і їх слід прати окремо. Інформація стосовно таких умов допоможе побудувати гарну репутацію серед ваших покупців.
Добровільне еко-маркування
Додатково законодавство ЄС передбачає еко-маркування, що здійснюється на добровільній основі. Одяг, вироблений відповідно до екологічних критеріїв, передбачених для текстильних виробів, може містити еко-маркування – «Квітку ЄС», що вказує на дотримання при виготовленні товару відповідних критеріїв для найменш негативного впливу на навколишнє середовище.
Еко-маркування одягу регулюється:
Виробники/імпортери, які бажають наносити на свою продукцію еко-маркування, повинні пройти процедуру оцінки відповідності щодо дотримання відповідних критеріїв. Оцінка здійснюється компетентним органом країни ЄС, на ринку якої розміщується товар. Процедура включає перевірку документів та верифікаційний (з метою перевірки) візит (у разі необхідності).
Інформація щодо процедури еко-маркування ЄС доступна за посиланням.
Перелік та контакти компетентних органів доступний за посиланням.
Зверніть увагу!
Комісія ЄС розробила посібник для користувачів та інформаційну довідку, в яких зазначено відповідну інформацію щодо еко-маркуванням текстильних виробів.
Більш детальну інформацію про еко-маркування текстильних виробів можна знайти на веб-сайті Комісії ЄС.
Текстильні та шкіряні вироби, які розміщуються на ринку ЄС, не можуть містити хімічних речовин, що вказані в Додатку XVII до Регламенту №1907/2006 (Регламент REACH).
В таблиці нижче представлені хімічні речовини, використання яких заборонено в складі одягу:
| У текстильних виробах, що призначені для контакту зі шкірою | Трис (2,3 дибромпропіл) фосфат, Трис (азиридиніл) фосфіноксид, Полібромбіфеніли (РВВ), Сполучення дибутилолова (DOT) |
| У текстильних або шкіряних виробах, які можуть мати прямий і тривалий контакт зі шкірою | Азотні барвники, що можуть вивільняти один або більше ароматичних амін із тих, що перелічені у Доповненні 8 Регламенту |
| У шкіряних виробах, що призначені для контакту зі шкірою | Сполуки хрому (IV) |
| У виробах, що призначені для прямого та тривалого контакту зі шкірою, таких як ґудзики, застібки, заклепки, блискавки та металічні бляхи | Нікель |
| При використанні під час обробки текстильних тканин | Нонілфенол та нонілфенол етоксилат |
| В одязі, взутті, рукавичках і спортивному одязі, якщо який-небудь з їх гумових і пластмасових компонентів вступають в контакт з шкірою або ротовою порожниною | Сполуки поліциклічних ароматичних вуглеводнів |
| Для просочування важкого промислового текстилю та пряжі, призначеної для їх виробництва | Сполучення ртуті |
Детальніше про вимогу Регламенту REACH читайте за посиланням.
Важливо!
В деяких країнах існують додаткові або жорсткіші національні обмеження щодо хімічних речовин. Наприклад, деякі країни забороняють формальдегід у текстильному виробництві (Австрія, Німеччина, Фінляндія та Нідерланди), інші - фенциклідин або PCP (пентахлорофенол) у текстильному виробництві (Австрія, Данія, Німеччина, Нідерланди) та дисперсні барвники у текстильному виробництві (Німеччина).
Щоб дізнатись більше, зверніться до Довідкової служби Європейського агентства з хімічних речовин (ECHA) або національних агенцій у Європі.
Інші хімічні речовини про які вам необхідно знати:
Якщо ви просочуєте свої вироби хімічними речовинами, зверніть будь ласка Вашу увагу на те, що в Європі існує обмеження щодо використання перфтороктанового сульфонату (ПФОС). Максимально допустимий вміст для ПФОС становить 1 мкг/м2.
Якщо ви використовуєте ПВХ (полівінілхлорид) у своїх текстильних виробах, будь ласка зверніть вашу увагу, що сполуки діоктилтина (DOT) та сполуки дибутилова (DBT) обмежені.
В цілому, як виробник або експортер ви повинні переконатися, що дотримуєтесь обмежень та заборон щодо використання певних хімічних речовин, визначених Регламентом REACH.
Якщо при виробленні продуктів (навіть частково) використовуються дикі рослини чи тварини, необхідно переконатися, що вони не підпадають під обмеження Конвенції про міжнародну торгівлю видами, що перебувають під загрозою зникнення (CITES).
ЄС запровадив вимоги до Регламенту 338/97 та перелічив заборонені види (включаючи продукти) та спеціальні процедури, де це застосовується.
Для експорту одягу, яке було вироблено зі шкіри диких тварин, необхідно оформити дозвільний документ CITES відповідного зразка. При цьому для кожної партії оформлюється окремий сертифікат CITES.
Додатково про CITES щодо одягу
Ця вимога може поширюватися на одяг, якщо його виготовлено, наприклад, із деяких видів шкіри, які знаходяться під загрозою зникнення. Як виробник або експорт ви повинні переконатися, що матеріал, який ви використовуєте, не знаходиться під загрозою зникнення. На практиці вам необхідно з’ясувати, чи матеріал відносяться до видів, перелічених у Додатках A, B, C та D Регламенту ЄС щодо торгівлі дикими тваринами та рослинами № 338/97. Даний Регламент ґрунтуються на основі системи дозволів та сертифікатів, які можуть бути видані при дотриманні певних умов.
Більш детальну інформацію про CITES можна отримати на веб-сайті Комісії ЄС.
Сертифікація одягу та взуття, що експортується до ЄС, здійснюється на добровільній основі. Тим не менше, споживач в ЄС все частіше звертає увагу на такі аспекти, як умови виробництва товару та дотримання виробником політики сталого розвитку, що включає в себе: вплив виробництва на навколишнє середовище, соціальну відповідальність виробника, належні умови праці, протидію корупції, дотримання бізнес-етики.
Ціла низка приватних стандартів та сертифікаційних процедур розробляється окремими гравцями ринку: асоціаціями виробників та торговельними асоціаціями. Зокрема, перелік стандартів, що застосовується до конкретного продукту на певній території, можна знайти на он-лайн ресурсі Standards Map. Здебільшого вони стосуються соціальної та екологічної відповідальності.
Проте перед тим, як починати процедури із сертифікації, бажано узгодити з європейськими бізнес-партнерами преференції споживачів та вимоги торговельних асоціацій на конкретному ринку.