4.1. Контроль забруднювачів у харчових продуктах
Контроль забруднювачів регулюється наступними нормативними актами: 1) Регламент №315/93 встановив загальні принципи і процедури ЄС щодо забруднюючих речовин у харчових продуктах на території ЄС.
2) Максимальний допустимий вміст забруднюючих речовин у харчових продуктах на ринку країн ЄС визначений у Додатку до Регламенту №1881/2006.
Щодо свіжої риби встановлені наступні показники:
Речовина та мaксимально дозволений вміст
Свинець – 0,30 мг/ кг
Кадмій
Ртуть
Діоксини і PCBs
прісноводна риба дикого вилову
вугор дикого вилову
інша риба
Меламін – 2,5 мг/ кг
3) Регламент №2016/52 встановив максимально дозволені рівні радіоактивного забруднення продуктів харчування.
Речовина та мaксимально дозволений вміст
Додаткова інформація щодо даного питання – за посиланнями:
Directorate-General for Health and Food Safety
European Food Safety Authority
4.2. Контроль залишків ветеринарних препаратів у продуктах тваринного походження
У Регламенті №470/2009 встановлено наступні процедури і правила контролю залишків ветеринарних препаратів:
До ЄС не може бути ввезена харчова продукція тваринного походження, якщо вона:
містить залишки фармакологічних речовин у концентрації, що перевищує встановлені MRL (Таблиця 1 у Додатку до Регламенту Комісії № 37/2010);
містить залишки фармакологічних речовин, щодо яких в ЄС не було встановлено жодних MRL (тобто вони не вказані в Таблиці 1 Додатку до Регламенту Комісії № 37/2010);
містить залишки фармакологічних речовин, які прямо заборонені для використання (Таблиця 2 у Додатку до Регламенту Комісії № 37/2010);
була отримано від тварин, щодо яких застосовувались перелічені фармакологічні речовини (згідно з Директивою № 96/22/ЄС):
а) стильбени або тиростати (stilbenes or thyrostats) для будь-яких цілей;
б) бета-агоністи (стероїдні гормони), (beta-agonists (steroid hormones) для стимулювання росту;
в) естрадіол (oestradiol) у терапевтичних або зоотехнічних цілях.
Додаткова інформація щодо цього питання – за посиланням.
4.3. Контроль за харчовими продуктами тваринного походження, призначеними для споживання людьми
Контроль складається з наступних елементів:
1) Харчові продукти тваринного походження, призначені для споживання людьми, можуть бути ввезені до ЄС за таких умов, якщо:
Україна має право імпортувати до ЄС рибну продукцію згідно з Регламентом №2021/405 (Додаток 9).
Перелік авторизованих підприємств і порядок включення до даного списку – за посиланням.
В Україні таким компетентним органом є Держпродспоживслужба.
2) Загальні правила гігієни харчових продуктів, яких повинні дотримуватися бізнес-оператори, містяться у Регламенті №852/2004.
3) Спеціальні правила гігієни для продуктів харчування тваринного походження містяться у Регламенті №853/2004.
Ґайди щодо впровадження правил гігієни – за посиланням.
4) Відповідність продукції мікробіологічним критеріям, зазначеним у Додатку 1 Регламенту №2073/2005.
Щодо свіжої риби діють наступні мікробіологічні критерії:
| Продукт | Мікроорганізм | Метод контролю |
|---|---|---|
| Продукти рибальства з видів риб, що асоціюються з високим вмістом гістидину* | Гістамін. Дозволена наявність у ліміті 100 - 200 мг/кг – у продажу | EN ISO 19343 |
5) Загальні вимоги щодо пакувальних матеріалів, що контактують із харчовими продуктами, містяться у Регламенті №1935/2004.
Основне правило щодо упаковки – пакувальні матеріали мають бути виготовлені таким чином, щоб їх частинки не переносилися на продукти харчування у небезпечних для здоров’я людей кількостях та не змінювали їх склад, смак і аромат.
Додаткова інформація щодо цього питання – за посиланням.
4.4. Контроль безпечності харчових продуктів
Регламент №2017/623 встановив загальні правила ЄС щодо організації офіційного контролю харчових продуктів.
Контроль харчових продуктів може застосовуватися до імпорту та до будь-якої іншої стадії ланцюга (виробництво, переробка, зберігання, транспортування, дистрибуція та торгівля) і може включати:
На практиці це означає, що продукт може бути проконтрольований щодо відповідності вимогам ЄС на будь-якому етапі: починаючи від етапу перетину кордону з країною ЄС і до полиці супермаркету. Щодо харчових продуктів ключовим є останній варіант контролю, тобто фактична наявність/відсутність заборонених речовин і т.п.
4.5. Простежуваність
Простежуваність харчових продуктів регулюється Регламентом №178/2002. Законодавство ЄС визначає простежуваність як здатність виявити і простежити за будь-яким харчовим продуктом, кормом, твариною, призначеною для виробництва харчових продуктів або речовиною, що буде використана для споживання, на всіх етапах виробництва, переробки та розповсюдження.
Для виконання положень Регламенту імпортер харчової продукції у ЄС має забезпечити наявність вичерпної інформації щодо всього ланцюга виробництва та переміщення продукту (принцип «один крок назад – один крок вперед»). На практиці це означає, що українська компанія-виробник повинна отримати повну інформацію від своїх постачальників щодо закуплених матеріалів та складових, визначити та задокументувати інформацію на етапі безпосередньо виробництва/переробки та надати вичерпну інформацію про свою продукцію своєму імпортеру/дистриб’ютору.
Більш детальна інформація – за посиланням.
4.6. Контроль за незаконним виловом риби
Імпорт у ЄС риби, отриманої в результаті незаконного, незареєстрованого і нерегульованого вилову (англ. «Illegal, unreported and unregulated», IUU), заборонений згідно з Регламентом №1005/2008. Для підтвердження законності вилову риби ЄС застосовує схему сертифікації вилову.
Імпортер риби повинен подати до компетентних органів країни, до якої планує постачати продукцію, сертифікат вилову, складений відповідно до Додатку II Регламенту №1005/2008 або спрощений сертифікат вилову згідно з Додатком IV Регламенту №1010/2009 (для дрібного рибальства, що відповідає вимогам статті 6 цього Регламенту).
Сертифікат повинен бути підтверджений державним органом держави прапора рибальського судна, яке виловило рибу.
Деякі категорії риби не підпадають під дію схеми сертифікації вилову, зокрема прісноводна риба, риба, вирощена з мальків тощо. Повний перелік категорій риби, що не потребує сертифікації вилову, поданий у Додатку 1 до Регламенту №1005/2008.
4.7. Маркування
До риби застосовують загальні правила маркування харчових продуктів, загальні правила маркування рибної продукції і спеціальні правила маркування окремих видів риби.
Загальні правила маркування харчових продуктів у ЄС встановлені Регламентом №1169/2011 і передбачають надання таких даних на упаковці:
| Обов’язкова інформація | Опис |
|---|---|
| Назва харчового продукту | Назвою харчового продукту має бути його офіційне (загальновживане) найменування. Як назва не може бути використане ім'я, захищене як інтелектуальна власність, торгова марка/бренд чи фантазійне найменування. Конкретні положення стосовно назви харчового продукту визначені у Додатку VI до Регламенту №1169/2011 |
| Маса нетто харчового продукту | Зазначається в одиницях вимірювання маси (кілограм, грам) |
| Термін зберігання | Це має бути дата, до якої харчовий продукт зберігає свої специфічні властивості за умови належного зберігання. Дата повинна складатися із зазначенням дня, місяця та року в такій послідовності, а їй повинні передувати слова «придатний до» (best before) або «придатний до кінця» (best before end) згідно з Додатком 10 |
| Умови зберігання або умови використання | Спеціальні умови зберігання та/або використання. За потреби слід зазначати умови зберігання та кінцевий термін споживання продукту після розкривання упаковки, щоб забезпечити належне зберігання чи споживання |
| Бізнес-оператор | Назва та адреса виробника, пакувальника або імпортера |
| Номер партії виробництва | Згідно з Директивою №2011/91/EU інформація, яка дозволяє ідентифікувати партію, до якої належить харчовий продукт, повинна бути нанесена на розфасовані харчові продукти. Перед нею має бути нанесена літера «L» (від англ. «Lot») |
| Заява про поживну цінність, харчова декларація | Обов’язковий зміст: енергетична цінність продукту; кількість жирів, зокрема насичених, вуглеводів, цукрів, білків і солі |
Обов’язкові дані маркування продуктів, призначених для закладів громадського харчування, повинні міститись у супровідних комерційних документах, а назва, термін придатності та найменування виробника мають бути нанесені на зовнішню упаковку.
Інформація на маркуванні повинна бути зрозумілою, помітною, розбірливою та незмивною. Вона має бути зазначена офіційною мовою країни, у якій продукт продаватиметься.
Загальні правила маркування рибної продукції встановлені Регламентом № 1379/2013 і передбачають зазначення на упаковці такої обов’язкової інформації:
Додаткова необов’язкова інформація, яку виробник може нанести на маркування своєї рибної продукції за бажанням:
Спеціальні правила маркування для окремих видів рибної продукції
Щодо окремих видів риби (перелік – у статті 3) встановлені ринкові (маркетингові) стандарти згідно з Регламентом №2406/96.
Вони передбачають, що упаковки повинні містити рибу однакового розміру, свіжості та зовнішнього вигляду, а маркування має включати дані про категорію свіжості і розміру, дату відправки, назву і адресу відправника тощо.
Інформація про комерційні найменування рибної продукції в різних країнах ЄС – за посиланням.
Спеціальні правила маркування матеріалів, призначених для контакту з харчовими продуктами
Правила маркування упаковки встановлені у ст. 15 Регламенту № 1935/2004. Зокрема, пакувальна продукція, призначена для контакту з продуктами харчування, має бути маркована: написом «for food contact» або нанесенням позначки.
Більш детальна інформація щодо маркування – за посиланням.