Угода про вільну торгівлю між Україною та державами ЄАВТ

Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ) - це зона вільної торгівлі, що об’єднує митні території 4 європейських країн, які не є членами ЄС, зокрема Ісландія, Князівство Ліхтенштейн, Королівство Норвегія, Швейцарська Конфедерація. Зона вільної торгівлі забезпечує країнам-членам режим вільної торгівлі товарами, послугами, гарантує вільний рух капіталів та фізичних осіб.

Мета діяльності ЄАВТ – створення підґрунтя для спрощення торгівлі промтоварами, переробленою сільськогосподарською продукцією, рибою та морепродуктами між її членами.

Угода про вільну торгівлю між чотирма державами ЄАВТ (Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія і Швейцарія) і Україною набула чинності 01 червня 2012 р.

Угода про вільну торгівлю має всебічне охоплення, включаючи торгівлю товарами (промисловими та переробленими сільськогосподарськими товарами, рибою та іншими морськими продуктами), торгівлю послугами, інвестиціями, захистом прав інтелектуальної власності, державними закупівлями та положеннями про конкуренцію.

Двосторонні домовленості щодо сільськогосподарської продукції між окремими державами ЄАВТ та Україною також є частиною інструментів, що встановлюють зону вільної торгівлі між обома сторонами.

Угода складається з преамбули, 10 розділів («Загальні положення», «Торгівля товарами», «Торгівля послугами», «Інвестиції», «Захист інтелектуальної власності», «Державні закупівлі», «Конкуренція», «Інституційні положення», «Вирішення спорів» та «Прикінцеві положення»), 15 додатків та протоколу.

У додатках закріплені ставки імпортних мит на різні групи товарів для України й кожної з країн-членів ЄАВТ, роз’яснення, що деталізують положення основної частини Угоди, а саме: правила визначення походження товарів, регулювання права власності на географічні зазначення, тендерні процедури й державні закупівлі, принципи торгівлі послугами, технічні специфікації тощо.

Ознайомитись з повним текстом Угоди

Торгівля товарами

Промислові товари та риба та морепродукти

Промислові товари, що походять з України, а також рибу та інші морські продукти, отримають перевагу від безмитного доступу на ринки країн ЄАВТ з моменту набуття чинності Угодою (розділ 2). На таку продукцію, яка походить з країн ЄАВТ та імпортується в Україну, більшість митних платежів також буде нульовою від набрання чинності, а більшість інших буде поступово демонтуватися протягом перехідних періодів до 10 років (додатки III та IV ).

Сільськогосподарська продукція

Угода передбачає тарифні пільги на перероблену сільськогосподарську продукцію (додаток II). Тарифні пільги на основні сільськогосподарські продукти охоплюються двосторонніми сільськогосподарськими угодами, які є частиною інструментів, що встановлюють зону вільної торгівлі між Сторонами.

Правила походження

Правила походження та методи адміністративного співробітництва, викладені в Протоколі до правил походження та його семи додатках, базуються на типовому тексті Євро-Середземноморського регіону Pan2. Це дасть змогу накопичувати матеріали, що походять з країн ЄАВТ, України та інших країн-членів «Пан-Євро-Мед» після укладення відповідних угод між цими країнами та Україною.

Сприяння торгівлі

Угода включає положення про спрощення торгівлі (додаток V).

Санітарні та фітосанітарні заходи

Угода включає положення про санітарні та фітосанітарні заходи відповідно до відповідних Угод СОТ.

Технічні бар'єри у торгівлі

Угода включає положення про технічні регламенти згідно з відповідними Угодами СОТ.

Засоби правового захисту

Угода включає положення про засоби правового захисту та винятки відповідно до відповідних Угод СОТ.

Торгівля послугами

Розділ про торгівлю послугами (розділ 3) відповідає Генеральній угоді СОТ про торгівлю послугами (ГАТС). Він охоплює торгівлю у всіх секторах послуг за всіма чотирма режимами поставок, за винятком повітряного руху. Окремі додатки до фінансових послуг (додаток IX) та телекомунікаційних послуг (додаток X) доповнюють розділ додатковими дисциплінами, що мають особливе значення для цих галузей. Конкретні зобов'язання Сторін та винятки від ПЗФ містяться у додатках VII та VIII відповідно.

Інвестиції

Розділ 4 має на меті покращити нормативно-правові умови для інвесторів з ЄАВТ та України, які інвестують на ринки один одного у галузях, не охоплених главою про торгівлю послугами. Угода передбачає як недискримінаційний доступ до ринків прямих інвестицій, так і справедливе, недискримінаційне поводження з існуючими інвестиціями. У кількох випадках Сторони зарезервували застереження, виходячи з обмежень у своєму національному законодавстві (додатки XI та XII).

Захист інтелектуальної власності

Угода містить вичерпний розділ та додаток щодо прав інтелектуальної власності (розділ 5 та додаток XIII), що охоплюють усі сфери права інтелектуальної власності, а також заходи, пов'язані з правозастосуванням. Розділ побудований на Угоді СОТ про аспекти, пов'язані з торгівлею, правами інтелектуальної власності та включає певні вдосконалення та роз'яснення щодо прав інтелектуальної власності.

Державні закупівлі

Угода передбачає взаємний доступ до ринків державних закупівель Сторін. Хоча принципи можна знайти у розділі 6, більш детальні положення містяться у додатку XIV та переліку охоплених організацій, порогових значень та інших конкретних для кожної країни положень у додатку XV.

Відповідні положення визначають, яких процедур повинні дотримуватися державні установи, які здійснюють закупівлю товарів, послуг та будівельних послуг понад певний поріг. Положення узгоджуються з переглянутою Угодою СОТ про державні закупівлі, адаптованою до відображення конкретних інтересів Сторін.

Конкуренція

Сторони визнають, що антиконкурентна ділова практика може підірвати переваги лібералізації, що випливають із цієї Угоди, і наголошує на важливості співпраці з питань, пов'язаних із правоохоронним правом (розділ 7).

Інституційні положення

Угодою створюється Спільний комітет, який здійснює нагляд та управління ним та нагляд за її подальшим розвитком (розділ 8). Спільний комітет може приймати рішення у випадках, передбачених Угодою, та давати рекомендації з інших питань.

Вирішення спорів

Розділ 9 містить правила та процедури врегулювання спорів, що виникають із Угоди між однією або кількома державами ЄАВТ та Україною.

Однією з найважливіших частин Угоди про ЗВТ між Україною та ЄАВТ є домовленості про обопільне зниження чи скасування ввізних мит. У розділі «Торгівля товарами» містяться положення щодо митної політики у торгівлі промтоварами і переробленими сільгосптоварами, рибою та іншими морепродуктами. Тарифну політику у сфері с/г продукції доповнюють ще двосторонні домовленості, що є частиною Угоди про ЗВТ: Угода про сільське господарство між Україною та Королівством Норвегія, Угода про сільське господарство між Україною та Ісландією та Угода про сільське господарство між Україною та Швейцарською Конфедерацією, але з Ліхтенштейном окремої угоди не підписано, оскільки його інтереси в галузі с/г представляє Швейцарська Конфедерація.

Імпортні мита для України з боку держав-членів ЄАВТ

Скасування імпортних мит для України на 93,3 % тарифних груп від ЄАВТ відбулося після початку дії Угоди (Середнє значення імпортного тарифу на несільськогосподарську та нехарчову продукцію з боку України для ЄАВТ знизилось на 6,5% на початку дії Угоди і до 0,03% у 2019 році).

Передбачено поступове зниження імпортних мит у рамках домовленостей на спільних засіданнях Україна-ЄАВТ (проходять раз на 3 роки). На певні тарифні лінії (с/г та харчова продукція) зберігатимуться ненульові значення імпортних мит. Значення цих мит розраховуються на основі різниці між ціною на внутрішньому ринку члена ЄАВТ та ціною на світовому ринку с/г сировини, що міститься у продукції, про яку йдеться.

Значення встановленого імпортного мита не повинно перевищувати таку різницю цін відповідно до Угоди про ЗВТ між Україною та державами ЄАВТ, Додаток ІІ, ст. 2.1..

Тарифні групи харчових товарів і переробленої с/г продукції (з яких члени ЄАВТ стягують імпортне мито на основі різниці між внутрішніми та світовими цінами) закріплені окрема для Ісландії, Норвегії, Швейцарії/Ліхтенштейну – Угода про ЗВТ між Україною та державами ЄАВТ, табл. № 1 до Додатка ІІ.

До цієї групи товарів належать: вафлі, йогурти, печиво, суміші, твердий маргарин, пшениця, тісто для виробництва хлібобулочних виробів, сухарі та ін.

Із набранням чинності Угодою Україна зобов’язалась знизити (у деяких випадках — скасувати) експорті мита на товари, що експортуються до країн-членів ЄАВТ (Угода про ЗВТ між Україною і ЄАВТ, ст. 2.4). Це скасування має відбуватись поступово, бо Угода дозволяє зберігати експортні мита на деякі види товарів за умови їхнього поступового скорочення, яке має відбуватись відповідно до зобов’язань України в рамках СОТ. У процесі скорочення обсягу і застосування чинних експортних мит Україна не має права впроваджувати жодних нових тарифів чи обмежень щодо власного експорту.

Ще однією рисою Угоди з ЄАВТ є її прив’язка до торговельного режиму Україна — ЄС. Згідно зі ст. 2.4.3 Угоди про ЗВТ з ЄАВТ Україна зобов’язана застосовувати до країн-членів ЄАВТ не менш сприятливий режим (у розрізі податків і зборів на власний експорт), ніж до країн Європейського Союзу. Оскільки в рамках Угоди про асоціацію з ЄС планується поступове скасування експортних мит у торгівлі з ЄС, передбачається, що Україна також відмовиться від цих мит. Зазначимо, що в Україні чинні експортні мита на деякі види брухту легованих металів, шкіряну сировину, насіння олійних культур, живу худобу.

У сфері торгівлі послугами Україна й країни-члени ЄАВТ будуть застосовувати режим найбільшого сприяння та національний режим у відповідності до статей 7 і 17 Генеральної угоди про торгівлю послугами СОТ.

У сферу регулювання торгівлі послугами між Україною і ЄАВТ широко впроваджені норми й приписи СОТ. Із законодавства СОТ перенесені у сферу відносин України з ЄАВТ зобов’язання щодо надання доступу до ринків послуг країн-партнерів, закріплено правила застосування національного режиму ((Генеральна угода про торгівлю послугами СОТ, XVI ст.) та додаткові зобов’язання у сфері торгівлі послугами (Генеральна угода про торгівлю послугами СОТ, XVIІ і ст. XVIІІ), а також необхідність дотримання прозорості у сфері торгівлі послугами (ст. 3.1 Угоди про ЗВТ України і ЄАВТ, а також ст. ІІІ і ст. ІІІ-bis Генеральної угоди про торгівлю послугами СОТ, XVI ст.). Також Угодою закріплено принцип взаємного визнання кваліфікації працівників. Згідно з текстом Угоди кожна Сторона повинна належним чином розглянути будь-які запити іншої Сторони для того, щоб визнати отримані працівниками освіту або досвід, їхню відповідність вимогам, надані ліцензії або сертифікати (Ст. 3.9 Угоди про ЗВТ між Україною і ЄАВТ). Також мають бути забезпечені умови для переміщення осіб, які найняті постачальником послуги однієї зі Сторін для надання послуг іншій Стороні (Ст. 3.10 Угоди про ЗВТ між Україною і ЄАВТ).

У сфері послуг згідно з Угодою Сторони можуть користуватися перевагами застосування до них національного режиму — тобто, мати ті ж самі права й обов’язки, що й суб’єкти національної юрисдикції. Однак Угодою передбачені деякі обмеження на застосування національного режиму. З боку країн ЄАВТ діють деякі обмеження на застосування національного режиму, які стосуються нотаріальної, медичної діяльності, послуг у сфері операцій із нерухомістю тощо.

Угода передбачає співпрацю сторін цієї Угоди у сфері регулювання конкуренції. Зокрема, Сторони зобов’язуються протидіяти здійсненню компаніями діяльності, яка перешкоджає розвитку конкуренції і несе в собі ознаки «зловживання одним або кількома підприємствами домінуючим становищем на територіях Сторін у цілому або на переважній частині території» (Стаття 7.1, пункт б) Угоди). В Угоді окремо зазначено, що дія домовленостей щодо сприяння розвитку конкуренції поширюється також і на діяльність «державних компаній та компаній, яким Сторони надають виключні, або ексклюзивні, права», якщо тільки «застосування цих положень не перешкоджає виконанню, згідно із законом або фактично відповідно до державних завдань, покладених на них» (Стаття 7.2 Угоди).

До таких компаній, як правило, належать підприємства, задіяні у сфері водо- електропостачання, нафто- і газогони, інколи — залізничний транспорт, компанії, що надають послуги зв’язку та навігації тощо. Утім, застосування положень щодо сприяння розвитку конкуренції до державних монополій має досить обмежений характер: в Угоді вказано, що жодне положення статті 7.2 не може бути витлумачено як таке, що перешкоджає будь-якій Стороні створювати або зберігати державні підприємства, надавати підприємствам виключні або ексклюзивні права, або залишати чинними такі права (Ст. 7 Угоди містить положення, що закріплюють принципи сприяння розвитку конкуренції).

Угода закріплює важливість співробітництва та проведення консультацій для припинення антиконкурентних практик або усунення їхнього негативного впливу на торгівлю. При цьому, жодна Сторона не зобов’язана розкривати інформацію, яка є конфіденційною відповідно до її законодавства. Імплементація політики сприяння розвитку конкуренції здійснюється в рамках Спільних комітетів країн-членів ЄАВТ і України.

Угодою передбачена співпраця й узгодження діяльності у сфері захисту інтелектуальної власності. Принцип «національного режиму» поширюється також і на цю сферу: так, Україна і країни-члени ЄАВТ повинні надавати громадянам іншої Сторони режим не менш сприятливий, ніж той, що вони надають своїм громадянам (Ст. 5.2 Угоди). Застосування винятків із цього правила врегульовано законодавством СОТ (Ст. 3 і ст. 5 Угоди СОТ про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності від 15 квітня 1994 р. Офіційний переклад українською).

Поняття «інтелектуальної власності» для використання в цілях Угоди включає, зокрема, авторські права, у тому числі, захист комп’ютерних програм і компіляції даних, а також суміжні права, торгові знаки для товарів та послуг, географічні зазначення стосовно товарів, у тому числі, найменування місць походження товару та вказівки джерел на послуги, промислові зразки, патенти, сорти рослин, топографії інтегральних мікросхем, а також нерозголошувану інформацію (Додаток XIII, ст. 1 Угоди).

Україна й країни-члени ЄАВТ повинні надавати й забезпечувати у взаємному порядку ефективний і недискримінаційний захист прав інтелектуальної власності, забезпечувати законодавчу базу для захисту об’єктів інтелектуальної власності й авторського права від підробок, та протидіяти випадкам піратства. Угодою передбачений механізм вирішення спірних питань, що виникають у сфері захисту прав інтелектуальної власності. Будь-яка зі сторін Угоди має право здійснити запит до Спільного комітету України - ЄАВТ, на основі якого принципи захисту прав інтелектуальної власності у відносинах між Україною і країнами-членами ЄАВТ можуть бути переглянуті. Такі перегляди мають робитись, як правило, «з метою подальшого поліпшення рівня захисту й недопущення або усунення торговельних викривлень, спричинених існуючими рівнями захисту прав інтелектуальної власності».

Згідно з Угодою про ЗВТ між Україною і ЄАВТ Сторони Угоди забезпечують взаємне та ефективне відкриття своїх ринків державних закупівель, із тим щоб «забезпечити максимально конкурентні можливості для постачальників і зробити державні витрати більш ефективними» (Ст. 6.2 Угоди.). Процедура здійснення державних закупівель детально описана в Додатках XIV та XV до Угоди.

У додатках містяться й списки організацій, які можуть здійснювати закупівлі на центральному та регіональному рівні, критерії відбору таких організацій, списки виняткових товарів (товарних груп, за якими державні закупівлі здійснюються за окремо визначеними процедурами), списки організацій, що діють у комунальному та подібних секторах (для кожної з країн), та інша інформація.

Окремий наголос в Угоді зроблений на необхідності забезпечення прозорості інформації при здійсненні державних закупівель. Наприклад, постачальнику, який не одержав перемоги, на його вимогу повинно бути надано пояснення про підстави відхилення його тендерної пропозиції і переваги тендерної пропозиції переможця.

Повідомлення в газеті (чи електронному засобі інформації) обов’язково повинно містити таку інформацію:

• опис товарів або послуг, щодо яких відбуваються державні закупівлі;
• найменування та адресу закупівельної організації;
• найменування та адресу постачальника-переможця конкурсу;
• ціна переможної тендерної пропозиції або найвищі та найнижчі пропозиції, враховані при укладенні контракту;
• дату укладення контракту;
• метод закупівлі, що використовувався, та у випадках, коли використовувалася обмежена тендерна процедура, опис обставин, що пояснюють використання обмеженої тендерної процедури.

У додатках до Угоди описано також правила публікації повідомлень про державні закупівлі, умови участі в торгах чи тендерах, опис реєстраційних систем та тендерної документації, технічні специфікації, тендерні процедури й електронні торги, процедуру присудження контрактів тощо.

Окрім обопільного скасування чи зниження митних тарифів, Україна й країни-члени ЄАВТ в Угоді зобов’язались сприяти розвитку торгівлі, а також усуненню нетарифних обмежень чи зменшенню їхнього впливу. Це передбачає наступні заходи (ст. 2.10 Угоди):

• спрощення, наскільки це можливо, процедур торгівлі товарами й послугами;
• стимулювання багатостороннього співробітництва з метою посилення впровадження міжнародних правил поведінки та рекомендацій стосовно сприяння торгівлі;
• співробітництво у сфері сприяння торгівлі в межах засідань і рішень Спільного комітету.

Також сприяння розвитку торгівлі передбачає застосування в торгівлі прозорих і непереобтяжувальних санітарних і фітосанітарних заходів, так само як технічних регламентів, що не чинять невиправданий обмежувальний вплив на торгівлю. Угода не закріплює окремого режиму щодо прав і обов’язків Сторін у цій сфері, вказуючи на те, що відповідні питання повинні врегулюватися відповідними Угодами СОТ (Угода СФЗ (про застосування санітарних та фітосанітарних заходів), а також Угода ТБТ (про технічні бар’єри в торгівлі).

Взаємне усунення нетарифних бар’єрів передбачає також обмін інформацією між Україною і країнами-членами ЄАВТ щодо контактних пунктів, які задіяні у сфері застосування СФЗ і ТБТ(ст. 2.8 Угоди).

В обов’язки таких пунктів входить надання інформації і роз’яснень щодо впроваджуваних ТБТ і СФЗ-заходів (Створення таких інформаційних пунктів відбувається також і в руслі виконання зобов’язань у рамках Угоди про асоціацію з ЄС, керівництво цим процесом здійснює Міністерство економіки й торгівлі України). Після підписання Угоди про Асоціацію з ЄС у червні 2014 р. процес адаптації українських виробників до європейських ТБТ і СФЗ-заходів проходить швидшими темпами. Між країнами-членами ЄАВТ, з одного боку, і країнами ЄС діють угоди про взаємне визнання технічних регламентів і стандартів, тому товари, сертифіковані у відповідності до стандартів ЄС, можна буде вільно експортувати до країн-членів ЄАВТ.

Правила застосування двосторонніх захисних заходів закріплені у ст. 2.16 Угоди. Згідно з Угодою жодна Сторона Угоди не повинна застосовувати антидемпінгових заходів до продукції, яка має походження з території іншої Сторони (Ст. 2.14 Угоди).

Після п’яти років із дати набрання чинності Угодою Сторони можуть у рамках Спільного комітету здійснювати огляд виконання положення щодо незастосування антидемпінгових заходів. Після цього Сторони можуть здійснювати такий огляд у рамках Спільного комітету через кожні два роки. Права й обов’язки Сторін Угоди щодо застосування субсидій та компенсаційних заходів регулюються нормами СОТ (Ст. VI і XVI ГАТТ 1994 і Угода СОТ про субсидії та компенсаційні заходи).

Перед тим, як країна-член ЄАВТ або Україна, залежно від обставин, розпочне розслідування для визначення наявності, рівня та ефекту будь-якої підозрілої субсидії в Україні або в державі ЄАВТ, як зазначено в статті 11 Угоди СОТ про субсидії та компенсаційні заходи, Сторона, що має намір розпочати розслідування, повинна письмово повідомити Сторону, товари якої є предметом розслідування, і надати 60-денний період для пошуку взаємно прийнятного рішення. Якщо будь-яка Сторона цього вимагає, консультації повинні проводитися в рамках Спільного комітету не пізніше як через 30 днів із дати отримання повідомлення (Ст. 2.13 Угоди, п.2.).

Сторона, яка має намір вжити двосторонніх захисних заходів, повинна негайно, і в будь-якому разі до їх застосування, повинна повідомити інші Сторони. Повідомлення має містити всю суттєву інформацію, зокрема повинна включати:

• докази завдання серйозної шкоди або загрози завдання серйозної шкоди, спричиненої збільшенням імпорту;
• точний опис продукції, якої це стосується, запропонований захід, а також запропоновану дату його впровадження;
• очікуваний строк дії і графік для поступового скасування заходу.

Спільний комітет повинен упродовж 30-ти днів із дати повідомлення перевірити інформацію щодо ризику заподіяння серйозної шкоди національній економіці у зв’язку зі збільшенням імпорту.

У процесі взаємодії (до застосування захисних заходів) Сторони намагаються досягти взаємоприйнятного рішення по суті виникнення загрози національній економіці й можливих шляхів її подолання. Двосторонні захисні заходи можуть застосовуватись на строк, що не перевищує одного року. За виняткових умов після розгляду Спільним комітетом заходи можуть бути вжиті на максимальний загальний строк, який не перевищує три роки. Не повинні вживатися двосторонні захисні заходи щодо імпорту продукції, яка перед цим уже була об’єктом застосування таких заходів.

Стороні, щодо якої застосовується захід, повинна бути запропонована компенсація у формі еквівалентної по суті лібералізації торгівлі стосовно імпорту цієї Сторони. Після закінчення дії двостороннього захисного заходу ставка мита повинна бути встановлена на рівні, що діяв до початку застосування заходу. Через п’ять років із дати набрання чинності цією Угодою Сторони переглядатимуть у рамках Спільного комітету питання стосовно необхідності збереження можливості застосування двосторонніх захисних заходів у відносинах між ними. Якщо після першого перегляду Сторони вирішать зберегти таку можливість, після цього вони повинні через кожні дворічні періоди розглядати це питання в рамках Спільного комітету (п. 2.16.10 Угоди).

Угоду про ЗВТ між Україною і країнами-членами ЄАВТ доповнюють три угоди, укладені у сфері сільського господарства.

Сфера застосування Угод про сільське господарство

Положення Угод про сільське господарство застосовуються до наступних товарів і пов’язаних із ними заходів:

• усіх товарів, що віднесені до глав 1-24 Гармонізованої системи опису та кодування і не включені до додатків II або III Угоди про вільну торгівлю між Україною і країнами-членами ЄАВТ;
• усіх товарів, що перелічені в Додатку до Угоди про вільну торгівлю між Україною і країнами-членами ЄАВТ (Додаток VІІІ до Угоди («Списки винятків із режиму найбільшого сприяння»).

Особливості лібералізації торгівлі у сфері сільського господарства

Лібералізація торгівлі у сфері сільського господарства передбачає:

• проведення відповідних консультацій між країнами-членами ЄАВТ і Україною;
• подальше полегшення доступу до ринків шляхом скорочення або скасування мита на сільськогосподарську продукцію;
• розширення переліку сільськогосподарської продукції, яка охоплена Угодами про с/г, тобто продукції, на яку поширюється зниження або скасування імпортних митних тарифів (ст. 6 Угод про с/г між Україною і країнами-членами ЄАВТ);
• поступове зняття адміністративних, бюрократичних та інших нетарифних бар’єрів (спрощення порядку митного проходження товарів, процедури оцінки товарів та визначення їхнього походження, скорочення сфери застосування захисних заходів).

Взаємні тарифні поступки, які закріплено статтею 3 Угод про сільське господарство, формують основний зміст лібералізації торгівлі у сфері сільського господарства між Україною і країнами-членами ЄАВТ. Тарифні поступки з боку країн-членів ЄАВТ закріплено в Додатку ІІ до кожної з Угод про сільське господарство. Для сільськогосподарських товарів максимальний період зниження складає сім років.

Захисні заходи у сфері сільського господарства

Захисні заходи у сфері сільського господарства регулюються на основі принципів, викладених в основній Угоді (Ст. 2.16 Угоди).

При цьому, захисні заходи у сфері с/г не можуть застосовуватись на період довше одного року (Щодо промислової продукції, у виняткових випадках захисні заходи можуть застосовуватись на період до трьох років). Захисні заходи можуть містити в собі такі компоненти:

• збільшення імпортного мита на відповідну с/г продукцію до рівня, який не перевищує ставку при застосуванні режиму найбільшого сприяння (ставка фіксується на момент застосування захисного заходу); або
• уведення тарифної квоти для преференційної торгівлі, яка ґрунтується на історичних обсягах торгівлі за п’ять попередніх років, за винятком значно зрослих обсягів імпорту, що стали причиною застосування захисного заходу.

Перед застосуванням захисного заходу Сторона, що вдається до нього, зобов’язана повідомити про такий крок іншу Сторону. Не пізніше ніж через 60 днів після такого інформування Сторона, що вдається до захисного заходу, зобов’язана надати всю необхідну інформацію, що стосується суті справи. Також, на вимогу Сторін, які підпадають під дію заходу, мають бути проведені відповідні консультації і необхідні роз’яснення.

Правила визначення походження товарів та положення про співробітництво в митних справах урегульовані Угодою про ЗВТ між Україною і країнами-членами ЄАВТ (ст. 3,4,8 Протоколу до Угоди про ЗВТ («Про правила визначення походження товарів»), а також статтею 4 Угод про сільське господарство. Принципи, закріплені в Угоді про ЗВТ між Україною і країнами-членами ЄАВТ, поширюються також і на сферу сільського господарства (також до товарів, охоплених Угодами про сільське господарство, застосовуються правила визначення походження, описані в Протоколі до Угоди про вільну торгівлю про правила визначення походження товарів). Різниця полягає в тому, що у випадку сільськогосподарських товарів застосовується двостороння кумуляція між Сторонами, тоді як у випадках, охоплених Угодою про ЗВТ, — багатостороння.

Такими, що мають українське походження, визначені такі товари:

• продукти, цілком отримані в Україні;
• продукти, отримані в Україні, що мають у своєму складі матеріали, які не були цілком отримані в Україні, за умови, що такі матеріали були піддані достатній обробці або переробці.

Перелік продуктів, які вважаються цілком отриманими на території України або країн ЄАВТ, включає такі пункти (Ст. 6 Протоколу ЗВТ про правила визначення походження):

• мінеральні продукти, видобуті з їхніх надр або морського дна;
• продукти рослинного походження, зібрані там (Мається на увазі на території України або країн-членів ЄАВТ);
• живі тварини, народжені та вирощені там;
• продукти, одержані з тварин, вирощених там;
• продукти полювання, рибальства та аквакультури, одержані там;
• продукти морської риболовлі та інші морські продукти, здобуті поза межами територіальних вод Сторін їхніми суднами;
• товари, вироблені на борту їхнього судна-фабрики;
• використані предмети, зібрані там, та придатні лише для відновлення сировинних матеріалів, у тому числі, використані автомобільні покришки, придатні виключно для їхнього відновлення або використання як відходів;
• відходи та сміття, одержані в результаті виробництва, здійсненого там;
• продукти, одержані з морського дна чи з шельфу поза межами їхніх територіальних вод, за умови, що вони мають права на проведення робіт із видобутку з морського дна або шельфу;
• а також товари, вироблені в Україні, виключно з продуктів, зазначених у цьому переліку.

Перелік операцій, яким мають бути піддані матеріали походженням не з країн ЄАВТ чи України, щоб отримати статус матеріалів із достатнім ступенем переробки, наведений у Додатку 2 до Протоколу про правила визначення походження (Додаток 2 до Протоколу про правила визначення походження).

Для окремих товарів (як правило, продовольчих продуктів, таких як фрукти, горіхи тощо) достатній ступінь переробки визначається за умови, що ці товари використані чи перероблені для виробництва нового продукту цілком. Для деяких матеріалів походженням з-поза країн ЄАВТ чи України, що використовуються для виробництва, визначена умова не перевищення сукупною вартістю усіх подібних використаних матеріалів певного відсоткового значення від ціни франко-заводу продукту (наприклад, какао і продукти з нього — 30%, органічні хімічні сполуки — 20%, концентрат із макової соломи, що містить не менше 50% алкалоїдів — 50 % тощо).

Окремо в Протоколі про правила визначення походження наведений перелік операцій, що не забезпечують достатнього рівня переробки матеріалів (Протокол про правила визначення походження, ст. 8).

Такі дії зі складовими товару або матеріалами не забезпечують достатній рівень переробки:

• операції зі зберігання, для забезпечення утримання продуктів у належному стані під час транспортування та зберігання;
• розбирання та збирання упаковки;
• миття, очищення; видалення пилу, окису, мастила, фарби або іншого покриття;
• прасування або пресування текстилю;
• прості операції з фарбування та полірування;
• вилущування, часткове або повне відбілювання, полірування та глазурування зернових та рису;
• операції із фарбування цукру або формування рафінаду;
• очистка від шкірки, видалення кісточок та лущіння фруктів, горіхів та овочів;
• загострювання, просте шліфування або просте розрізання;
• просіювання, відсіювання, сортування, класифікація, відбір, приведення до відповідного стану (у тому числі, складання наборів предметів);
• прості операції із вміщення в пляшки, банки, ємкості, сумки, ящики, коробки, фіксування на листах картону або на дошках та інші прості операції з пакування;
• прикріплення або друкування маркувальних знаків, етикеток, логотипів та інших подібних розпізнавальних знаків на продуктах або їхній упаковці;
• просте змішування продуктів одного або різних видів, у тому числі, змішування цукру з будь-якими іншими матеріалами;
• прості операції зі збирання частин предметів для отримання цілісного предмета або розбирання продукту на частини;
• поєднання двох чи більше операцій, зазначених у підпунктах «a»-»n» цього пункту;
• забій тварин.

Усі операції, здійснені в державах ЄАВТ або Україні з певним продуктом, повинні враховуються разом під час визначення того, чи є здійснена сукупна обробка продукту (не)достатньою (Ст. 8.2 Протоколу про правила визначення походження).