Потреби агроекспорту: збільшення кількості зерновозів та відкриття нових логістичних шляхів

Завершилося друге засідання логістичної платформи у межах реалізації ініціативи «Шляхи солідарності». Про це повідомляє Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Засідання відбулося під керівництвом заступниці генерального директора Європейської комісії Майї Бакран. До участі доєдналися представники профільних підрозділів ЄК (ГД ЄК MOVE, AGRI, SANTE, TAXUD), держав-членів ЄС (Польщі, Румунії, Словаччини, Угорщини), Молдови, а також європейського бізнесу (представники залізничних компаній і портів, агробізнесу). Від України участь взяли представники Координаційної ради з питань логістики в сільському господарстві, АТ «Укрзалізниця», ДП «АМПУ», портів та агробізнесу.

У ході заходу відбулося обговорення проблематики вузьких місць на пунктах пропуску, тривалого часу перевантаження агротоварів на пунктах пропуску, забезпечення належної координації у частині оперативного вирішення проблем на кордоні, критична необхідність збільшення обсягів складів для зберігання української агропродукції, необхідності спрощення митного, ветеринарного та фітосанітарного контролю на кордоні з державами-членами ЄС.

«Європейський Союз має розглянути питання створення державних програм підтримки виробників зерновозів. Таке стимулювання власних виробників може суттєво покращити ситуацію з агроекспортом, до того ж обсяги фінансування такої допомоги значно менші порівняно з економічними наслідками, до яких може призвести обмежений український експорт. Щонайменше йдеться про збільшення цін на продовольство та соціальне незадоволення населення ЄС», − розповів заступник міністра аграрної політики та продовольства України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Денис Башлик.

Він додав, що сьогодні майже половина зерна, що експортують з України, йде Дунаєм до Констанци. Тут виникає перша проблема − нестача інфраструктури та адміністративного потенціалу. Порти мають обмежену спроможність, оскільки немає достатньої кількості барж, причалів та терміналів. Це значний виклик, який, як і раніше, потребує координації та оптимізації наявних логістичних ланцюгів, встановлення нових маршрутів, які б гарантували, наскільки це можливо, мінімізацію затримок. Не менш важливим залишається питання нового врожаю та тимчасового зберігання українського експорту.