Вимоги ЄС до продукції
1. Визначення категорії води
Законодавство ЄС визначає декілька категорій бутильованої води, до яких висувають різні вимоги: 1) Натуральна мінеральна вода (Natural Mineral Water). 2) Джерельна вода (Spring Water). 3) Питна вода.
Вода може бути визнана натуральною мінеральною водою у разі відповідності критеріям і вимогам, визначеним у Директиві №2009/54/EC. Зокрема, натуральна мінеральна вода повинна мати стабільно однаковий мінеральний склад і пройти обов’язкову процедуру схвалення у компетентному органі та бути внесена до офіційного переліку.
Додаткова інформація – за посиланням.
Вимоги до джерельної води є менш суворими. Загалом це вода, призначена для споживання людиною у своєму природному (первинному) стані, яку розливають у пляшки безпосередньо біля джерела. Критерії визначення і вимоги до джерельної води та джерела видобутку встановлені у п. 4,5 ст. 9 Директиви №2009/54/EC.
Додаткова інформація – за посиланням.
Питна вода – це будь-яка інша вода, призначена для споживання людьми, що не відповідає критеріям мінеральної або джерельної.
2. Вимоги до бутильованої води, призначеної для споживання людьми
Вимоги до води залежать від її категорії:
| Категорія води | Нормативні акти, які встановлюють вимоги |
|---|---|
| Натуральна мінеральна вода (Natural mineral water) | Директива №2009/54/EC щодо експлуатації та розміщення на ринку натуральних мінеральних вод |
| Джерельна вода (Spring water) | Директива №2009/54/EC щодо експлуатації та розміщення на ринку натуральних мінеральних вод (частково); Директива №98/83/EC про якість води, призначеної для споживання людьми |
| Питна вода | Директива №98/83/EC про якість води, призначеної для споживання людьми |
Детальні вимоги до натуральної мінеральної води встановлені у Директиві №2009/54/EC. Зокрема, така вода:
- походить із захищених від забруднення підземних джерел, які експлуатують у належний спосіб;
- розливають у пляшки безпосередньо біля джерел у природному (первісному) стані, без використання цистерн;
- не проходить дезінфекцію чи хімічну обробку;
- пройшла офіційну процедуру схвалення у компетентному органі країни видобутку та внесена до офіційного переліку;
- має стабільний специфічний мінеральний склад і смак;
- відповідає визначеним мікробіологічним критеріям;
- має відповідне маркування.
Директива №2009/54/EC (п. 4,5 ст. 9) встановлює також вимоги до джерельної води (частково). Така вода:
- призначена для споживання людиною у природному стані, а розливають її у пляшки безпосередньо біля джерела;
- видобута із джерела, що відповідає умовам експлуатації, викладеним у пунктах 2 і 3 Додатка II Директиви;
Обладнання та виробничі процеси видобування і розливу води повинні забезпечити уникнення забруднення та збереження природних якостей води у джерелі.
- відповідає мікробіологічним критеріям, викладеним у ст. 5 Директиви;
Кількість колоній у воді після розливу у пляшки не повинна перевищувати визначені показники. Також повинні бути відсутні шкідливі мікроорганізми.
- відповідає вимогам до маркування згідно з п. 2 ст. 7 (підпункти b і с) ст. 7 і ст. 8 Директиви;
- не пройшла жодної обробки, окрім зазначеної у ст. 4 Директиви.
Директива №98/83/EC встановлює вимоги до питної бутильованої води, зокрема до вмісту хімічних речовин і мікроорганізмів (конкретні вимоги встановлені у Додатках).
Мікробіологічні критерії для бутильованої води:
| Мікроорганізм | **Maксимально дозволений вміст ** |
|---|---|
| Escherichia coli (E. coli) | 0 в 250 мл |
| Enterococci | 0 в 250 мл |
| Pseudomonas aeruginosa | 0 в 250 мл |
| Кількість колоній при 22 °C | 100/мл |
| Кількість колоній при 37 °C | 20/мл |
Хімічні критерії включають важкі метали, нітрати, пестициди та ін. Детальний перелік – у Додатку 1, частині B Директиви.
Додаткова інформація щодо даного питання – за посиланнями:
Directorate-General for Health and Food Safety
3. Контроль за харчовими продуктами нетваринного походження
Даний контроль складається з наступних елементів:
1) Загальні правила гігієни харчових продуктів, яких повинні дотримуватися бізнес-оператори, включаючи запровадження системи HACCP, містяться у Регламенті №852/2004.
2) Загальні вимоги до пакувальних матеріалів, що контактують із харчовими продуктами, містяться у Регламенті №1935/2004.
Основне правило щодо упаковки – пакувальні матеріали мають бути виготовлені таким чином, щоб їх частинки не переносили на продукти харчування у небезпечних для здоров’я людей кількостях та не змінювали їх склад, смак та аромат.
Додаткова інформація щодо цього питання – за посиланням.
3) Спеціальні вимоги до упаковки з пластику для харчової продукції містяться у Регламенті №10/2011. У разі використання переробленого пластику, упаковка повинна відповідати вимогам Регламенту №282/2008.
4. Контроль безпечності харчових продуктів
Регламент №2017/623 встановив загальні правила ЄС щодо організації офіційного контролю харчових продуктів.
Контроль до харчових продуктів можуть застосувати під час імпорту та будь-якої іншої стадії ланцюга (виробництво, зберігання, транспортування, дистрибуція та торгівля) і може включати:
- документальну перевірку (перевірка наявності всіх необхідних документів);
- випадкову ідентифікаційну перевірку (можливість ідентифікувати кожну партію продукції від етапу виробництва, детальніше – див. розділ «Простежуваність»);
- за необхідності, лабораторну або іншу фізичну перевірку (наявність забруднювачів, мікроорганізмів, заборонених речовин тощо).
На практиці це означає, що продукт може бути проконтрольований щодо відповідності вимогам ЄС на будь-якому етапі – починаючи від етапу перетину кордону з країною ЄС і до полиці супермаркету. Щодо харчових продуктів ключовим є останній варіант контролю, тобто фактична наявність/відсутність заборонених речовин та ін.
5. Простежуваність
Простежуваність харчових продуктів регулюється Регламентом №178/2002. Законодавство ЄС визначає простежуваність як здатність виявити і простежити за будь-яким харчовим продуктом, кормом, твариною, призначеною для виробництва харчових продуктів або речовиною, що буде використана для споживання, на всіх етапах виробництва, переробки та розповсюдження.
Для виконання положень Регламенту імпортер харчової продукції до ЄС має забезпечити наявність вичерпної інформації щодо всього ланцюга виробництва та переміщення продукту (принцип «один крок назад – один крок вперед»). На практиці це означає, що українська компанія-виробник повинна отримати повну інформацію від своїх постачальників щодо закуплених матеріалів та складових, визначити та задокументувати інформацію на етапі безпосереднього виробництва/переробки та надати вичерпну інформацію про свою продукцію своєму імпортеру/дистриб’ютору.
Більш детальна інформація – за посиланням.
6. Маркування харчових продуктів
До бутильованої води застосовують загальні правила маркування харчових продуктів і спеціальні правила маркування для мінеральної та джерельної вод.
Загальні правила маркування харчових продуктів у ЄС встановлені Регламентом №1169/2011 і передбачають надання таких даних на упаковці:
| Обов’язкова інформація | Опис |
|---|---|
| Назва харчового продукту | Назвою харчового продукту має бути його офіційне (загальновживане) найменування. Як назва не може бути використане ім'я, захищене як інтелектуальна власність, торгова марка/бренд чи фантазійне найменування. Конкретні положення стосовно назви харчового продукту визначені у Додатку VI до Регламенту №1169/2011. |
| Перелік інгредієнтів | Зазначають в одиницях вимірювання маси/об’єму |
| Термін зберігання | Це має бути дата, до якої харчовий продукт зберігає свої специфічні властивості за умови належного зберігання. Дата повинна містити наступне: день, місяце та рік у такій послідовності, а їй повинні передувати слова «придатний до» (best before) або «придатний до кінця» (best before end) згідно з Додатком 10. |
| Умови зберігання або умови використання | Спеціальні умови зберігання та/або використання. За потреби слід зазначати умови зберігання та кінцевий термін споживання продукту після розкривання упаковки, щоб забезпечити їх (належне зберігання чи споживання). |
| Бізнес-оператор | Назва та адреса виробника, пакувальника або імпортера |
| Номер партії виробництва | Згідно з Директивою №2011/91/EU інформація, яка дозволяє ідентифікувати партію, до якої належить харчовий продукт, повинна бути нанесена на розфасовані харчові продукти. Перед нею має бути нанесена літера «L» (від англ. «Lot»). |
| Заява про поживну цінність, харчова декларація |
Обов’язкові дані маркування продуктів, призначених для закладів громадського харчування, повинні міститись у супровідних комерційних документах, а назва, термін придатності та найменування виробника мають бути нанесені на зовнішню упаковку.
Інформація на маркуванні повинна бути зрозумілою, помітною, розбірливою та незмивною. Вона має бути зазначена офіційною мовою країни, у якій продукт буде продаватися.
Спеціальні правила маркування натуральної мінеральної води
Додаткові вимоги до маркування натуральної мінеральної води викладені у ст. 6-8 Директиви №2009/54/EC, зокрема обов’язково повинна бути зазначена інформація про її хімічний склад, назву та розташування джерела видобутку, а також застосовані методи обробки тощо.
Спеціальні правила маркування джерельної води
Джерельна вода повинна мати додаткове маркування відповідно до п. 2 ст. 7 (підпункти b і с) і ст. 8 Директиви №2009/54/EC, зокрема:
- місце розташування і назва джерела, з якого видобувають;
- інформація про застосування методів обробки води.
Спеціальні правила маркування пакувальних матеріалів, призначених для контакту з харчовими продуктами
Правила маркування упаковки встановлені у ст. 15 Регламенту № 1935/2004. Зокрема, пакувальна продукція, призначена для контакту з продуктами харчування, має бути маркована: написом «for food contact» або з нанесенням позначки - 
Більш детальна інформація щодо маркування – за посиланням.