Загальні правила щодо безпеки харчових продуктів визначені Регламентом №178/2002.
Відповідно до цього регламенту, продукти харчування, які імпортуються до ЄС, повинні відповідати вимогам законодавства. Щоб гарантувати безпеку харчових продуктів, слід дотримуватися деяких важливих принципів:
Принцип відповідальності
Оператори підприємств харчової промисловості (постачальники, імпортери) повинні мати безпечну систему постачання продуктів харчування/кормів від своїх постачальників та забезпечити безпеку продуктів харчування/кормів, які вони виробляють і постачають. Вони (оператори підприємств) несуть юридичну відповідальність за дотримання законодавства про харчові продукти, зокрема їх безпеку. Оператори повинні мати активний підхід до виконання вимог законодавства про харчові продукти, перевіряючи, чи відповідають цим вимогам.
Принцип простежуваності
Законодавство ЄС визначає простежуваність як здатність відстежувати будь-які продукти харчування, корми, тварин або речовини на всіх етапах виробництва, переробки та дистрибуції. Ця вимога охоплює всі етапи виробництва, переробки та продажу до ЄС - від імпортера ЄС до рівня роздрібної торгівлі. Відповідальність за виконання цієї вимоги покладається на імпортера до ЄС, але Ваш імпортер до ЄС може вимагати також від Вас дотримуватися цих заходів та надавати відповідну інформацію. Імпортери можуть вимагати, щоб Ви також запровадили систему відстеження.
Система простежуваності на практиці
На кожному етапі виробництва, переробки та продажу суб’єкти господарювання несуть відповідальність за забезпечення відповідності харчової продукції вимогам безпеки, які встановлюють до їжі та повинні відповідно реагувати при виявленні ризику.
Українська компанія повинна визначити та задокументувати інформацію про свою продукцію за принципом «крок вперед та крок назад» у ланцюжку постачання (виробництво-переробка-транспортування-продаж).
На практиці це означає, що має бути можливість визначити, наприклад, назву та адресу української компанії, яке м'ясо компанія продавала до ЄС, коли та в якому обсязі. Тому імпортер ЄС може вимагати від українського виробника зазначення такої інформації у квитанції, накладній або номері партії.
Якщо виявлено ризик, Комісія ЄС закликає компанії ЄС робити наступне: